0.8 «п’єси червоної літери» сьюзен-лорі паркс: жорстокі фантазії  (Page 4/5)

Знакова система

«Червона літера» пройнята багатошаровою знаковістю: емблематичність пуританського мислення, відтворена як ознака зображуваної доби, поступово перетворюється під пером Готорна на романтичну символіку. Червона літера назви, що матеріалізується у вступі у вигляді загадкової реліквії минулих часів, – це виразно семіотичний об’єкт: «Certainly, there was some deep meaning in it, most worthy of interpretation, and which, as it were, streamed forth from the mystic symbol, subtly communicating itself to my sensibilities, but evading the analysis of my mind» [6, 21]. Власне кажучи, саморозвиток символу та розгортання інтерпретаційних стратегій щодо нього становить метакаркас роману. Розростаючись кількісно (ганебна позначка на грудях Гестер; мала Перл як жива червона літера; небесне знамення; стигма, що пече груди Дімсдейла) і змінюючи своє якісне наповнення (від «adulteress» до «able» і далі до «angel»), червона літера домінує над текстом. Її різні іпостасі раз у раз спалахують, як сигнальні вогні, позначаючи траєкторію сюжетного, алегоричного та психологічного руху, подеколи навіть із надмірною нав’язливістю. Паркс по-різному обігрує цей тотальний символ у двох частинах дилогії. У п’єсі «У крові» його аналогом як маркера публічної зневаги виступає слово «шльондра» (slut). Щодо літери «А», то вона також фігурує в тексті, символізуючи приречені на крах зусилля неписьменної Гестер навчитися читати (далі першої літери алфавіту вона так і не просунеться). Марні спроби протагоністки оволодіти писемністю драматургічно передрікають її неспроможність здобути свободу. Наступна п’єса виносить «кляту літеру» у назву. Героїня приречена носити її довічно – адже «А», витавроване в неї на шкірі (контамінація «покарань» Гестер Прінн та Дімсдейла), означає «abortionist». Іронія полягає в тому, що суспільному остракізму піддано як Гестер І, винну в надмірному й до того ж не освяченому суспільством «розмноженні», так і Гестер II, яка штучно запобігає такому розмноженню.

Унаслідок де- і реконтекстуалізації начебто цілком побутових мотивів оригіналу, вони також набувають символічних вимірів: якщо Гестер Прінн – майстерна швачка («She hath good skill at her needle») [6, 37], що відіграє в Готорна неабияку сюжетотворчу роль, то її тезка не вміє (і не хоче вміти) голку в руках тримати. Наголос на цьому факті прочитується як протест проти обмежувальних тендерних ролей, нав’язуваних чорній жінці суспільством в особі соціальної працівниці. Переосмислені готорнівські інакомовлення доповнюються у Паркс власною символікою – п’ятеро дітей Гестер І подібні до п’яти пальців, і в кінці твору до ув’язненої за вбивство сина Гестер тягнеться невидима рука («Big hand coming down on me. Big hand coming down on me. Big hand coming down on me») [8, 10]. У цьому зв’язку можна згадати про грішників у руках розлюченого Бога пуритан, але тут «караюча рука» має радше земне/соціальне походження. Водночас згадана сцена типологічно відповідає вміщеному в середину готорнівського наративу видінню Дімсдейла, коли тьмяне червоне світло від метеора сприймається ним як величезне «А», що охопило весь небокрай.