0.9 Мультикультурна передісторія гестер прінн (роман б. мухерджі

У своїх ранніх романах Бгараті Мухерджі писала про досвід індійських іммігрантів у сучасній Північній Америці, про зіткнення культур, які, здавалося б, не мають нічого спільного. Героїнями її творів були переважно жінки індійського походження, які емігрували до Америки. У романі «Володар світу» (1993) авторка, навпаки, відшукує ланку, яка пов’язувала Індію та Америку, починаючи з часів перших поселень у Новій Англії. Відмовившись від звичної для себе моделі расової ідентичності протагоніста, вона змальовує розгорнутий портрет білої жінки – Ганни Істон.

Письменниця ставить перед собою амбітне завдання: трансформувати американську літературу шляхом залучення до неї історій про іммігрантів, що, як і вона сама, змінюють життя американського суспільства. Переспівуючи Волта Вітмена, Б. Мухерджі заявляє: «Я уже одна з вас». Як і Вітмен, який говорить від імені всіх американців, вона виступає від імені «нових американців із нетрадиційних країн еміграції» [11, І]. У статті «Чотирьохсотрічна жінка» (1993) Б. Мухерджі уточнює своє літературне кредо: «У мене є обов’язок, крім того, щоб розповідати хороші історії або змальовувати переконливі образи. Моє завдання – озвучити континенти, а також переосмислити природу поняття «американець» і те, з чого воно складається. У процесі моєї та багатьох інших подібних робіт розкривається канон американської літератури» [9, 36]. «...Моя літературна програма починається з того, що я визнаю, як Америка змінила мене, – продовжує письменниця в іншій статті. – І вона не закінчиться, поки я не покажу, як я (і сотні тисяч подібних до мене) щохвилини змінюють саму Америку» [10,34].

Б. Мухерджі обирає поширений у добу постмодернізму засіб – створює власну версію одного з ключових для американської літератури романів – книги Н. Готорна «Червона літера». Цей роман став однією з основних моделей, за якими структуруються американські романи («pattern» [1]). У багатьох літературознавчих дослідженнях йдеться про його вплив на твори К. Шопін, Г. Джеймса, В. Фолкнера та ін. «Червона літера» дала життя романам «Ненависть у школі» К. Акер, «Історія служниці» М. Етвуд. У мультикультурному сценарії з «Червоною літерою» пов’язані романи «Улюблена» Т. Морісон, «Неверіона» С. Делані, «Я, Тітуба, чорна відьма Сейлему» М. Конде [14], твори Л. Ердріч1Див. Matchie Т. Tales of Burning Love: Louise Erdrich's «Scarlet Letter» // Telling the Story. – P. 153–68.. Недивно, що і Б. Мухерджі звернулась саме до роману Н. Готорна. «Червона літера» була «Новою англійською книгою» (за термінологією Г. Бгабги) протягом тривалого часу, ставши символом новоанглійського домінування в американській літературі.