0.2 До проблеми періодизації американської літератури xix століття  (Page 4/8)

Власну версію американського ренесансу запропонувала Дж. Томпкінс, шостий розділ книжки якої («Sensational Designs», 1985) промовисто називається «Інший американський ренесанс» [22, 147–185]. Предмет уваги дослідниці – сентиментальна література (тому переклад згаданої праці українською неминуче втрачає один із конотатів: «The Sensational Designs» імплікує, окрім «почуттєвості», ще й «сенсаційність», на що розраховує авторка), яку вона вважає недооціненою, а причини вбачає у маскулінних пріоритетах формування канону. Власне, усі розмови про американський ренесанс так чи так закінчуються спробами реформи канону, що ілюструє, зокрема, дискусія в рубриці «Extra» авторитетного часопису «American Literature»1Kolodny A. The Integrity of Memory: Creating a New Literary History of the United States, 57 (1985): P. 291–307; W. Spengemann. American Things: The Problem of American History, 57 (1985): P. 456–481; E. Elliott. New Literary History: Past and Present, 57 (1985): P. 611–621; S. Bercovitch. America as Canon and Context: Literary History in a Time of Discourse, 58 (1986): P. 99–107..

У радянській та пострадянській американістиці термін «американський ренесанс» фігурує на рівні принагідного поклику. Нейтральна заувага С. Павличко («Френсіс Отто Маттіссен назвав період з 1850 по 1855 рік американським ренесансом» [8, 20]) чи вже наведена констатація О. Зверева достатньо репрезентативні в цьому плані. Можливо, найбільше уваги цьому феномену приділив Ю. Ковальов, який ще 1982 року відгукнувся на ймовірність узусу номена. Погодившись із визнаною Ф. Маттіссеном неточністю терміна – «оскільки не було відродження цінностей, що раніше існували в Америці» [18, VII], учений запропонував «зрілий етап в історії американського романтизму» «схарактеризувати терміном «романтичний гуманізм», закцентувавши при цьому його відмінність від гуманізму ренесансного» [2, 48]. її Ю. Ковальов убачав у звуженості спектра «романтичного гуманізму», що виявляється в недостатності інтересу до людини як цілості, «зосередженості на людській особистості, її свідомості», «художньому освоєнні людської особистості в її інтелектуальних, моральних та емоційних виявах» [2, 48]. Зосібна, наголошувалося на зацікавленості американських романтиків не свідомістю взагалі, а свідомістю американця середини XIX ст.

Запропонована Ю. Ковальовим субституція не прижилась, попри його подальший виважений аналіз творчості Готорна, По, Мелвілла та Вітмена крізь призму «романтичного гуманізму». Можливо, це пояснюється тим, що гуманізм традиційно трактується у вузькому сенсі – як характеристичне відгалуження культурного руху доби європейського Відродження. Відповідно й «романтичний гуманізм» як категорія, що сприяє «вивченню сучасної американської свідомості» [2, 49], сприймається як складник ширшого поняття – романтизму як культурного руху, а не лише літературного стилю. Запропонований Ю. Ковальовим концепт бачиться як органічний компонент американського ренесансу – і як категорії, і як певного історико-культурного періоду, що характеризується сукупністю виразних фундаментальних ознак, уможливлюючи – за типологічною подібністю – послуговування терміном Ренесанс.