0.16 Топос дому у творчості річарда бротігана  (Page 5/5)

У романі «Аборт: історичний романтичний роман 1966 року» бібліотека символізує внутрішній світ людини, закритий для сторонніх, саме тому бібліотекарю важко наважитися на те, щоб показати прекрасній відвідувачці – Вайді – кімнату, розташовану у глибині приміщення, адже це фактично означає відкрити свій світ іншій людині. Бібліотекар не виходив за межі приміщення три роки, а коли знову довелося зануритися в реальний світ, він намагається якнайшвидше повернутися додому. Світ бібліотеки, в якому живе герой, ілюзорний – тут немає ні моральних, ні матеріальних проблем. Цей світ індивідуальний, адже збудований за «проектом» бібліотекаря. Утім, ідеальної усамітненості, про яку він мріяв, досягти не вдалося, адже реальність усе-таки «вкрадається» на нібито комфортну приватну територію.

У романі «Генерал Конфедерації з Біг Сура» численні смислові концентричні кола розходяться від ідеї пошуку духовного відродження і внутрішнього комфорту. Додаткові романні конотації створюються завдяки спробам героїв відсторонитися від реальності, знайти душевний спокій, тобто відчути екзистенційне задоволення. Але досягти цього не вдається, адже облаштоване ними у Біг Сурі неподалік ставка з надокучливими жабами житло доволі незручне – завузьке й занизьке. Дискомфорт фізичний викликає дискомфорт психічний, своєрідну кульмінацію якого передає іронічна ремарка наратора: «Хто сказав, що ми вінець творіння на цій купці лайна».

У романі «Вілард і трофеї з боулінгу: перекручена містерія» будинок також становить собою варіацію своєрідної «гри з типами свідомості», а подружні пари – Боб і Констанс, Джон і Патрисія – служать уособленням опозиції традиційне-нетрадиційне, ординарне – неординарне, далі ширше – маскультура – елітарне мистецтво. Боб і Констанс живуть на верхньому поверсі, а Джон і Патрисія – на нижньому. Сфера зацікавлень першої пари – переважно література, а найкраща розвага для другої – телевізор, шоу Саллівана та кіно невисокого гатунку.

Використовуючи «архітектурну тематику», Бротіган, з одного боку, «зашифровує» дискомфорт індивіда в межах реальної мапи, з другого – унаочнює багатовимірність людини. Це дає підстави стверджувати, що певною мірою автор апробує в сучасній йому дійсності літературні експерименти По, які спостерігаємо в оповіданні «Падіння дому Ашерів», де будинок можна інтерпретувати як своєрідну структуру психіки особистості.

Бротіганівський герой, спробувавши жити без дому, зрештою намагається знайти прихисток, що споріднює цей твір з романом «Останній магнат» Фіцджеральда. Здійснюючи спробу певним чином контролювати власне життя, герою Бротігана знайти ключ до вирішення завдання не вдається; його «територія» – хистка рівновага між реальністю й фантазією.

Використання топосу дому пов’язане певною мірою з картографією внутрішнього простору, універсуму, де визначення тих чи тих «терміналів» створює індивідуальну систему координат, яка могла б функціонувати, бути дієвою в контексті реального часу. Закладаючи у «фундамент» оповіді традиції та досвід попередніх епох і водночас підтримуючи діалог із сучасністю, наратор фокусує увагу на пошуку гармонії через осягнення власної екзистенції. Зокрема, прикметні для 1960-х p. епістемологічні та парадигматичні зміни акцентують трансформацію свідомості, світосприйняття, художня презентація яких у творчості Бротігана здійснюється значною мірою через грайливу на перший погляд інтерпретацію помешкання. У такому контексті знаковим може бути той факт, що топос дому доволі ємно використовувався в «жіночій» літературі XIX ст. (К. Шопін, М. Фрімен, Ш. Гілман та ін.). Тут у презентації будинків, окрім «поверхового шару», пов’язаного з територією для помешкання, можна виділити ще й такий, що транслює стан самосвідомості. Цей елемент виявляється суголосним творчості Бротігана, де топос дому корелює з «проектом» самопізнання, зі спробою самопрезентації, спробою «владнати» внутрішній хаос і налагодити діалог із реальністю.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Липовецкий М. Русский постмодернизм. (Очерки исторической поэтики). – Екатеринбург: Урал. гос. пед. ун-т., 1997. – 317с.

2. Brautigan R. Dreaming of Babylon: A private Eye Novel 1942. – New York: Delta, 1977. – 220 p.

3. Whissen Th. R. Classic Cult Fiction. – New York: Greenwood Press, 1992. – 324 p.