0.4 Семіотика глибини в новелах е. по та г. мелвілла  (Page 3/4)

У створеній Мелвіллом моделі космосу кільце гір, що служать своєрідним обрамленням, виконує функцію псевдомежі. Гори персоніфікуються (незвичний предмет, який згодом буде названо будиночком феї, герой побачив у «нагрудній кишеньці пурпурового вбрання гори». Вершини розмовляють і грають з героєм у піжмурки – вони живі, рухливі, а не статичні, і тому не можуть замикати собою простір. Тим більше що схований у них світ – чарівний, там веселка притулилася до будинку феї. Намір героя побувати на протилежному боці гірського масиву зміцнюється, коли він бачить на його схилі «западину чи грот». Тобто похід у казку закріплюється за глибиною. Реальний архітектурний елемент – тераса – у творі названий церковною лавою (пуританський струмінь). Спостереження з неї пов’язане з новою перспективою бачення: герою відкривається казка, «справжня чарівна гра світла й тіні». Побачений ним пейзаж – це ніби весь світ. Видиво гір навіює герою асоціації з океанськими просторами, серед яких його дім перетворюється на вітрильник (типово романтичний символ). Зовнішній погляд на природу плавно змінюється внутрішнім, глибинним поглядом – описом візії; зрештою створюється ефект невіддільності зовнішнього від внутрішнього, реального від уявного.

Рух героїв у цьому космосі обов’язково пов’язаний із заглибленням. У плані предметного опису і Е. По, і Г. Мелвілл – письменники глибини. Часто в новелах Е. По простір визначений як підвал, підземелля («Маятник і провалля», «Діжечка амонтільядо»). І в цьому випадку, і в інших, де глибина репрезентована лише на метафоричному рівні, романтичний герой, блукаючи лабіринтом, виступає в ролі Тесея. У цьому романтичні пошуки По та Мелвілла не були якимось відкриттям. Мода на підземелля була започаткована ще в готичному романі, проте там опис підземелля звужений, образ лабіринту пов’язаний з топосом «долі» [6, 84]. У романтика Е. По дискурс звільняється від підпорядкування баченому, і опис лабіринту набуває поширеності, від топосу долі залишається знак таємниці, вектор якої скеровується у глибини внутрішнього Я.

Глибина простору в новелах Е. По та Г. Мелвілла пов’язана з природним ландшафтом (долина оточена горами, водоверть). У Мелвілла «Коло сузір’їв, обрамлених кільцем гір». Земне подається як глибина під поверхнею зоряного неба. Дійсність явлена як колодязь з потаємним вмістом. Глибина природна навіть у випадках, де дія відбувається у приміщенні. Підземелля, в які потрапляють герої, не створені штучно. Скажімо, у «Маятнику та проваллі» лабіринтом стає саме опис підземелля, а не власне підземелля. Герой щоразу сприймає простір по-іншому, відповідно опис наповнений змінними формами, що не дає побачити в описуваному просторі план будинку. «Усе вказує на те, що йдеться про символічну форму без архітектурного референта» [6, 70]. Численні потаємні куточки та ніші в палаці, куди потрапляє герой новели «У смерті життя», також не є лабіринтом будови: по-перше, герой відкриває цей простір в оніричному стані, по-друге, опис архітектурних елементів служить для введення в глибинний подвійний лабіринт інопросторів, де відбувається перегляд картин на стінах та каталогу живопису. Принципово, що історія в цій новелі починається серед природного простору пустелі, що виступає покровом глибинного життя. Візія героя заповнює пустелю, в його уяві довколишній простір постає заповненим. Спершу саме пустеля фігурує як символ смерті, однак із зануренням героя в себе, у свою візію, уява, випущена на волю, оживає. «Досвід безмежності пустелі відлунює інтенсивністю життя душі» [2, 177]. У символічному плані порушується смислова межа, що розділяє Життя і Смерть – не можна чітко визначити, чи життя входить у смерть (виступає зовнішнім колом стосовно смерті – внутрішнього), чи навпаки. Герой «Маятника та провалля» тричі протягом однієї ночі зустрічає смерть, і ця ситуація зрештою стирає межу між життям і смертю. «Навіть у могилі не все втрачено» («Маятник та провалля»), тобто смерть – не межа глибини, адже життя становить не меншу таємницю: точніше – життя такою ж мірою таємниця, як і смерть.