0.19 Передромантичне та романтичне в американському романі другої

У сучасному літературознавчому дискурсі положення про наскрізну і безперервну присутність традиції готики та romance, трансформованої під впливом різних художніх напрямів (романтизму, реалізму, естетизму), у літературі Англії та США XIX – першої половини XX століть не викликає заперечень. Низка передромантичних і романтичних поетологічних констант (зокрема, замковий хронотоп, лейтмотиви переслідування та двійництва, метаобрази тунелів та лабіринтів тощо), психологічне новаторство (емотивність і техніка suspense) та змістовний естетичний і етичний комплекс (провіденціалізм, діалогічність й поліцентризм) – усе це визнано дослідниками як плідні елементи літературного процесу, що, власне, підтверджує висловлену ще в середині 1970-х років думку Н. Фрая про високий потенціал форми romance, в якій – вжитій в різних літературних контекстах – дослідник убачав джерело постійного оновлення, здавалося б, віджитих художніх феноменів. Це особливо справедливо для літератури США, де передромантична готика, як генетичний попередник жанрової моделі romance, мала надзвичайний вплив на формування романістики в цілому, що дало підстави багатьом літературознавцям вважати готику й romance чи не єдиною провідною літературною традицією у США (Л. Фідлер, Ф. Боттінг, Л. Буелл тощо).

У світлі згаданої популярності романтично-готичної традиції як предмета літературознавчого дослідження та загальновизнаної продуктивності її форм дещо парадоксальним видається той факт, що попри всю значущість готицизму, у контексті літератури середини та другої половини XX століття акцент у вивченні передромантичної й особливо готичної традиції зміщується переважно на експлуатацію її елементів лише в «чистому вигляді» або ж на її маніфестації у другорядних творах феміністичної та масової літератури різних жанрів (у літературі «хоррора», фентезі, містичному триллері тощо), в якій, з огляду на її специфіку, готичний концепт редуковано, і потужний потенціал готицизму залишається незатребуваним. Ця проблема актуальна не тільки для українського, а й для американського літературознавства, в якому серед загальних досліджень традиції готики й romance спостерігається виразний дефіцит сучасних праць, присвячених, зокрема, аналізу зв’язків між готикою й модернізмом, готикою й екзистенціалізмом, готикою і провідними естетичними концепціями XX століття, на що вказують, зокрема, американські дослідники Е. Сміт та Дж. Уоллес [7, 1–5 ]. В американській критиці дослідження проблеми готики у XX столітті зазвичай обмежується фолкнерівською добою та літературою Південного Ренесансу (праці Е. Керр, Л. Фідлера, І. Маліна); у вітчизняній критиці питання про використання готичних моделей американськими митцями XX століття (Дж. Гарднером, Дж. К. Оутс, Дж. Апдайком, Дж. Бартом) висвітлено лише у працях Т. Н. Денисової [І, 59–128].