0.13 «звіть мене...»: спроба зіставлення художніх моделей романів  (Page 7/5)

Оповідь у романі «Вибір Софі» В. Стайрона починається словами: «Звіть мене Стінго». Цією відвертою алюзією на мелвіллівську фразу «Звіть мене Ізмаїл» письменник прямо вказує на власні художні інтенції: написати, висловлюючись фігурально, свого «Мобі Діка», продовживши та поглибивши філософсько-етичні роздуми видатного американського романтика.

Маючи такі серйозні наміри, Стайрон не обмежується лише посиланням на текст Г. Мелвілла, а в цілому позичає наративну модель «Мобі Діка». Як слушно зазначає А. Кейзін, «Мобі Дік» «виростає з одного-єдиного слова «я» і розширюється доти, доки мандри свідомості цього «я» не починають охоплювати безліч речей, які більшість з нас не бачить і про існування яких навіть не підозрює» [13, 41]. Такою ж наративною технікою користується і Стайрон: «Вибір Софі» становить собою Ich-наратив, де вести оповідь доручено молодому наратору на ім’я Стінго, в якому легко вгадується літературний прототип – мелвіллівський Ізмаїл. Уся специфіка образу оповідача, створеного Мелвіллом – вразливий, палкий, мрійливий шукач універсальної істини, – стає змістом характеру стайронівського наратора. Романтичність Стінго сутнісно важлива для Стайрона, як це, до речі, було і для самого Мелвілла, адже, за висловом автора «Вибору Софі», лише «особистість з таким типом сприйняття та якоюсь мірою бунтаря за духом» [16, 120]могла бути прийнятною для оповіді про складні трагічні події.

Утім, хоч як це парадоксально звучить, задля реалізації власних художніх завдань Стайрон поглиблює параметри романтичності запропонованого Мелвіллом образу. Тоді як Ізмаїл, за висловом Ю. Ковальова, не має «ніяких цілей в житті, крім пізнання... шеллінгіанського «інтелектуального споглядання» на противагу буржуазному утилітаризму знання [6, 224], Стінго при схожому характері має мету – він мріє бути письменником. Так у тексті «Вибору Софі» експліцитно виявлено і наголошено творчий характер та індивідуальність оповідача, через свідомість якого сприймаються події. А отже, уся запропонована в романі проблематика позначена нестандартністю погляду. Крім того, професійна приналежність Стінго сприяє тому, що він не лише сприймає події, а й прагне їх осмислити, що надзвичайно важливо для ідейної концепції роману.

Однак Стайрону, як свого часу і Мелвіллу, не вдалося уникнути проблем, пов’язаних з образом наратора. Маючи на меті показати крізь призму свідомості Ізмаїла образ трагічного розкраяного романтичними суперечностями Ахава, Мелвілл, за висловом О. Зверева, «завважив чи відчув» ненадійність свого оповідача, романтична свідомість якого так само повнилася суперечностями. Це зумовило певну розірваність наративної структури роману «Мобі Дік», адже в «ключових епізодах, коли парадокси та суперечності романтика Ахава оголюються особливо наочно» [2, 151], Мелвілл не довіряє Ізмаїлу оповідь, а замінює її авторським наративом.