0.10 Соки трави: метаморфози вітмена в поезії та прозі паунда  (Page 10/6)

Поетична творчість Паунда, головно «Кантос» (Cantos), продовжує традицію, започатковану В. Вітменом, і не тільки тому, що «Листя трави» теж виходило з послідовними доповненнями, а перш за все тому, що ідея Паунда про епос як «мову нації устами однієї людини» перегукується з ліро-наративною структурою «Листя трави», де ліричний герой репрезентує колективне «я» американського народу.

Ставлення Паунда до Вітмена було предметом аналітичної рефлексії багатьох митців і літературознавців [1]. Тому у цій статті зроблено спробу проаналізувати інтертекстуальний аспект присутності Вітмена в текстурі Паундової поезії, визначити функції алюзій на твори Вітмена в поезії Паунда різних періодів, окреслити контури «ліро-центричної» поетики, яка об’єднує Овідія, Данте, Вітмена, Паунда, залучити інструментарій компаративного літературознавства, зокрема розглянути міфопоетичні паралелі між творами американського поета та його українських сучасників.

У циклі лекцій, прочитаних Паундом у Лондонській політехніці, які у 1910 р. вийшли друком у збірці літературно-критичних статей «Дух лицарства» (The Spirit of Romance), червоною ниткою проходить теза про те, що кожна культурно-історична епоха вирізняється духом, настроєм, які є функцією часу, простору, мови й інших факторів. За Паундом, митець, який відчуває в усій повноті та глибині світосприйняття свого народу, здатен відобразити таку спіритуальність людини, а надто – автор епічного твору. Скажімо, Данте, ідеал якого сягає далеко за межі власного часу, найвдаліше висловлює власні думки у квазіліричній драмі епічного масштабу [2, 153–154]. А ось творчість Франсуа Війона демонструє іншу парадигму поетичної експресії. Його цінності – прості, земні, прагматичні – перебувають у конфлікті з часом, а отже, найкраще можуть бути висловлені в жанрах суб’єктивної лірики.

«Ліроцентрична» поетика, ідейно-художнім стрижнем якої виступає ліричне «я», об’єднує таких різних поетів, як, скажімо, Овідій, Данте, Вітмен, Паунд. Водночас ключові історичні персонажі в «Листі трави» – Колумб, Вашингтон, Лінкольн – це постаті американської історії, які служать героїчним тлом для відображення становлення й духовного розвитку ліричного героя. Але з розвитком буржуазного індивідуалістичного суспільства практично неможливо виокремити та синтезувати різні голоси й елементи культури в гармонійну та цілісну художню модель, бо соціум тепер не консолідується завдяки єдиному, привілейованому та визнаному канону цінностей та культурному коду. Тому маски Паунда – як у епічних за масштабом та поетикою «Піснях», так і в ліричних поезіях – мультикультуральні, гетероглосні, асиндетичні, різночасові. Якщо Вітмен закорінений у сучасне, то Паунд і Еліот вдивляються в минуле, відшукуючи в ньому етико-філософські (у випадку Паунда – ще й економіко-політичні) уроки, здатні змінити сучасне та визначити ідеали майбутнього.